Бронювання сумісників та працівників з відстрочкою: аналіз змін до постанови КМУ № 862 (Аналіз змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних від 1 липня 2026 року))
З 3 липня 2026 року набрала чинності нова редакція абзацу третього пункту 12 Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (постанова Кабінету Міністрів України № 76 у редакції постанови № 862 від 01.07.2026). Норма невелика за обсягом, але зачіпає одразу дві поширені категорії працівників – тих, хто має відстрочку з інших підстав статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і сумісників. І вже в перші дні застосування вона показала, що допускає щонайменше два прочитання з протилежними наслідками.
Розберемо, у чому суть, де закладено ризик і що робити бізнесу вже зараз.
Оновлений абзац третій пункту 12 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час викладено так:
«Військовозобов’язані працівники, яким надано відстрочку з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а також працівники, які працюють за сумісництвом на іншому критично важливому підприємстві, в критично важливій установі, враховуються у загальній кількості військовозобов’язаних, зазначених у пунктах 6—10 цього Порядку, лише за одним місцем роботи, за яким строк трудових відносин є найбільшим.»
Мета норми зрозуміла й цілком логічна. Пункт 12 регулює розрахунок загальної кількості військовозобов'язаних – тобто того знаменника, від якого відраховується ліміт бронювання (як правило, 50 %). Раніше одна й та сама особа могла враховуватися у цьому знаменнику одночасно на двох критичних суб'єктах, штучно завищуючи ліміти обом. Нова редакція усуває цей подвійний облік, «закріплюючи» працівника за одним місцем роботи – тим, де строк трудових відносин найбільший.
Проблема не в меті, а у формулюванні. Де захована колізія?
Норма побудована через сполучник «а також», який поєднує дві різні категорії працівників:
- перша: ті, кому надано відстрочку з інших підстав статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку"(сімейні обставини, догляд, інвалідність тощо);
- друга: сумісники на іншому критично важливому підприємстві чи в критично важливій установі.
Зверніть увагу: кваліфікуюча ознака «критично важливе» граматично прив'язана лише до другої категорії. Вона стоїть усередині відповідного звороту («за сумісництвом на іншому критично важливому підприємстві») і не поширюється на першу категорію. Для працівників з відстрочкою за статтею 23 текст жодної вимоги про критичність усіх місць роботи не містить.
Звідси й виникає практичне питання, довкола якого вже точаться дискусії: чи діє правило «одне місце роботи з найбільшим строком», коли одне з місць роботи працівника взагалі не є критично важливим підприємством і не входить до кола суб'єктів, охоплених пунктами 6—10 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час?
Два тлумачення – два протилежні результати:
Буквальне тлумачення: для працівників з відстрочкою за статтею 23 правило застосовується до будь-яких місць роботи, незалежно від їх статусу. Тоді, якщо «найдовше» місце роботи такого працівника – некритичне підприємство, він має враховуватися саме там. Але некритичне підприємство не входить до Єдиного переліку, не формує списків, не має ліміту бронювання й не веде жодного обліку військовозобов'язаних за Порядком бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час. Виходить припис «врахувати» особу там, де обліку фізично не існує. Наслідок парадоксальний: працівник зникає зі знаменника критичного підприємства, ніде не з'являючись, – а це зменшує загальну кількість військовозобов'язаних і, відповідно, знижує ліміт бронювання цього критичного підприємства.
Системне тлумачення.: під «місцями роботи» розуміються виключно суб'єкти, охоплені пунктами 6—10 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час (державні органи, критично важливі підприємства та установи). Тоді робота на некритичному підприємстві на облік узагалі не впливає, а працівник з відстрочкою за статтею 23 враховується за єдиним критичним місцем роботи, незалежно від строків трудових відносин.
На мою думку, юридично коректнішим є системне тлумачення. Диспозиція норми прямо оперує поняттям «загальна кількість військовозобов'язаних, зазначених у пунктах 6—10 цього Порядку» – тобто облікова операція можлива лише в координатах цих пунктів, а некритичний роботодавець у них відсутній. Крім того, мета норми – усунути подвійний облік у межах системи бронювання, а не регулювати відносини з роботодавцями поза нею. Буквальне ж прочитання породжує невиконуваний припис, а презумпція розумності нормотворця вимагає уникати абсурдних результатів.
Проте, і це слід визнати чесно, текст норми прямої відповіді не дає, офіційного роз'яснення поки немає, а судова практика за нею відсутня фізично: нормі лише кілька днів.
Чому це не абстрактна дискусія, а важливе питання для бізнесу в Україні?
Від вибору тлумачення прямо залежать дві речі: правильність розрахунку ліміту бронювання і чинність відстрочок конкретних працівників. Помилка в знаменнику означає ризик перевищення ліміту, а перевищення встановлених пунктами 8 і 9 Порядку обмежень є, зокрема, підставою для анулювання відстрочки (підпункт 15 пункту 31 Порядку) і навіть для скасування підприємству статусу критично важливого (пункт 17 Критеріїв та порядку в редакції постанови № 692). Ціна арифметичної неточності тут – реальні працівники, які можуть втратити бронювання.
Що робити бізнесу вже зараз?
До появи офіційної позиції Мінекономіки (я зі своєї сторони вже звернулась з відповідним запитом)я раджу критично важливим підприємствам та установам діяти обачно:
- Провести аудит працівників, які мають відстрочку за статтею 23 або працюють за сумісництвом, і зафіксувати, за яким місцем роботи їх обліковано.
- Документувати логіку розрахунку знаменника.
- Зафіксувати позицію письмово – направити запит до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства , за потреби продублювавши до Міністерства оборони, яке адмініструє відповідний Реєстр. Навіть роз'яснення інформаційного характеру стане вагомим доказом добросовісності підприємства у можливому спорі та підставою для посилання на легітимні очікування.
- Не покладатися на усні консультації – лише письмові звернення з реєстрацією створюють доказову базу.
Замість висновку
Нова редакція пункту 12 – приклад того, як технічно дрібне уточнення здатне створити правову невизначеність із серйозними практичними наслідками. Поки Кабінет Міністрів не уточнить норму, а Мінекономіки не надасть узагальненого роз'яснення, кожне критично важливе підприємство фактично самостійно несе ризик тлумачення. У таких умовах виважена правова позиція, підкріплена письмовими запитами й документованими розрахунками, — не формальність, а спосіб захистити і статус підприємства, і відстрочки його працівників.
* Матеріал має інформаційний характер і не є індивідуальною правовою консультацією. Якщо вашому підприємству потрібен аудит бронювання, розрахунок лімітів або супровід звернення до профільних органів – звертайтеся, розберемо вашу конкретну ситуацію.