Законодавча турбулентність: як за тиждень змінився і може знову змінитись процесуальний статус НАБУ та САП

22 липня 2025 року було ухвалено та підписано Закон України № 4555-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану", яким було запроваджено контроль над САП та НАБУ з боку Генерального прокурора та фактично знищено незалежність антикорупційних правоохоронних органів, а вже 24 липня, Президент ініціював законопроєкт №13533 "Проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України і деяких законодавчих актів України щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури", покликаний кардинально переглянути щойно запроваджені норми.

Ці дві законодавчі ініціативи, що з'явилися з блискавичною швидкістю, створили зону юридичної турбулентності навколо повноважень Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Розглянемо, як саме змінився процесуальний ландшафт і що пропонується зробити далі.

Нові повноваження Генпрокурора за Законом № 4555-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану"

Закон № 4555-IX, хоч і мав гуманітарну мету (врегулювання розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із зникненням безвісти), несподівано запровадив до Кримінального процесуального кодексу норми, що докорінно змінили усталений порядок роботи антикорупційних органів. Якщо раніше їхня процесуальна незалежність була наріжним каменем, то новий закон наділив Генерального прокурора значними важелями впливу.

Що ж це означало на практиці?

- Контроль над підслідністю: Генпрокурор отримав право вирішувати, чи залишиться справа у НАБУ, чи її буде передано іншому органу досудового розслідування. Це створило ризик виведення топкорупційних проваджень з-під юрисдикції спеціалізованого антикорупційного органу.

- «Вивчення» справ без обмежень: Генпрокурор та його заступники змогли витребовувати будь-які матеріали проваджень НАБУ для вивчення на невизначений термін. Це не лише гальмувало слідство, але й ставило під загрозу конфіденційність розслідувань.

- Подвійний нагляд: детективи НАБУ стали залежними не лише від процесуального керівництва прокурорів САП, але й від погоджень з боку прокурорів Офісу Генерального Прокурора, що фактично створювало паралельний центр впливу на хід справ.

Ці зміни похитнули саму конструкцію процесуальної автономії, яка закладалася при створенні НАБУ і САП.

Законопроєкт №13533: спроба відновити баланс

Законопроєкт №13533, ініційований Президентом як невідкладний, є реакцією на ці нововведення і, ймовірно, на наслідки, які вони спричинили. Задекларована мета цього законороєкту - гарантує реальне зміцнення системи правопорядку в Україні, незалежність антикорупційних органів, а також надійний захист системи правопорядку від будь-якого російського впливу чи втручання.

Ключові пропозиції законопроєкту №13533 "Проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України і деяких законодавчих актів України щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури":

- Цементування підслідності: законопроєкт пропонує раз і назавжди закріпити, що справи НАБУ не можуть бути передані іншим органам. Будь-які спори щодо підслідності має вирішувати виключно Керівник САП, як це і було раніше.

- Відновлення ролі САП: скасовується будь-яка можливість втручання Офісу Генпрокурора у процесуальне керівництво справами НАБУ. Ця функція повністю і беззастережно повертається до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

- Заборона втручання у слідство: пропонується повністю прибрати з КПК норму, яка дозволяла ОГП витребовувати матеріали справ для «вивчення».

По суті, президентська ініціатива має на меті анулювати кожну з норм Закону № 4555-IX, що розширювала повноваження Офісу Генпрокурора, та відновити класичну модель роботи антикорупційних органів.

Аналіз потенційних проблем та суперечливих моментів законопроєкту

1. Лазівка для передачі справ НАБУ через "воєнний стан":

Проблема: законопроєкт декларує заборону передавати справи НАБУ іншим органам розслідування, але одразу створює виняток.

Суть норми (зміни до частини 5 статті 36 КПК): забороняється доручати розслідування справ НАБУ іншому органу, "крім випадків наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування Національного антикорупційного бюро України чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану". Право ухвалити таке рішення має як керівник САП, так і Генеральний прокурор.

Проблеми трактування: поняття "об'єктивні обставини, що унеможливлюють функціонування" є оціночним та не має чіткого визначення в кодексі. Це створює величезний простір для маніпуляцій.

Можливі наслідки: ця норма може стати легальним механізмом для виведення резонансних та політично чутливих справ з-під юрисдикції НАБУ за рішенням Генерального прокурора під приводом існування "об'єктивних обставин".

2. Невизначеність у вирішенні спорів про підслідність:

Проблема: створюється паралельна компетенція у вирішенні спорів про підслідність між Генеральним прокурором та керівником САП.

Суть норми (нова частина 5 статті 218 КПК): "Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".

Проблема трактування: вживання сполучника "або" без визначення пріоритетності створює правову невизначеність. Законопроєкт не дає відповіді, як діяти у разі конфлікту компетенцій між ОГП та САП.

Можливі наслідки: це може призводити до процесуальних війн та затягування розслідування. Сторона, не зацікавлена у розслідуванні справи силами НАБУ, зможе апелювати до Генерального прокурора.

3. Зовнішній контроль через механізми перевірок та обмежень:

Проблема: прикінцеві положення вводять інструменти контролю над співробітниками антикорупційних органів з боку інших структур та обмежують їхні права.

Суть норм (пункти 2, 3 та 6 Розділу ІІ "Прикінцеві положення"):

- СБУ протягом шести місяців проводитиме перевірку співробітників НАБУ і САП, які мають допуск до держтаємниці, на предмет "вчинення дій на користь держави-агресора".

- Вводяться обов'язкові поліграфологічні дослідження для цих же співробітників (не рідше одного разу на два роки) за методологією, узгодженою із СБУ.

- Кабміну та НАБУ доручається запровадити заборону на виїзд працівників НАБУ за кордон під час воєнного стану, окрім службових відряджень.

Ризики та можливі наслідки: надання СБУ повноважень перевіряти детективів та прокурорів створює прямий конфлікт інтересів та інструмент тиску. Поліграф є сумнівним доказовим інструментом.

4. Нечітке розширення повноважень НАБУ:

Проблема: законопроєкт надає право НАБУ розслідувати справи інших органів, що може призвести до розпорошення ресурсів та вибіркового правосуддя.

Суть норми (зміни до пункту 3 частини 5 статті 216 КПК):

- Прокурор САП своєю постановою може віднести до підслідності НАБУ справу, якщо нею "могло бути заподіяно тяжкі наслідки", які визначаються як шкода "життєво важливим інтересам суспільства та держави".

- Директор НАБУ за погодженням з прокурором САП може ухвалити рішення про розслідування детективами Бюро справ, підслідних іншим органам.

Подвійне трактування: визначення "тяжких наслідків" є дуже розмитим. Право брати будь-яку справу може перетворити НАБУ на "універсальний" орган для розслідування резонансних справ на розсуд керівництва.

Можливі наслідки: розпорошення фокусу та ресурсів НАБУ. Замість системної боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, Бюро може бути втягнуте у розслідування справ, які є політично чи медійно привабливими, але не належать до його прямої компетенції.

Законодавчі ініціативи кінця липня 2025 року стали своєрідним краш-тестом для правової системи України. Спочатку відбулося суттєве зміщення балансу в бік посилення контролю з боку Генерального прокурора, вже за два дні – законопроєкт, що пропонує відновити статус-кво і навіть посилити гарантії незалежності. Тож слідкуємо за новинами і чекаємо на фінальний текст закону, який ймовірно дуже скоро буде ухвалений Верховною Радою.